Інформація про випробування
Випробування тканини на розрив — це комплекс лабораторних вимірювань, під час яких визначається міцність текстильного полотна при розтягуванні до повного руйнування, а також величина подовження, що передує руйнуванню. Результати таких випробувань застосовуються у виробництві одягу, технічних тканин, геотекстилю, меблевих і автомобільних текстильних матеріалів, медичного текстилю, тентів, парусини, фільтрувальних полотен, пакувальних тканин і матеріалів для спеціального захисного одягу. Лабораторія ZHONGXI Testing виконує випробування тканини на розрив для виробничих підприємств, торговельних компаній, імпортерів та експортерів, дизайн-бюро і контрольних підрозділів текстильної галузі.
Метою випробувань є встановлення того, чи відповідає фактична міцність тканини заявленим показникам, вимогам нормативних документів, умовам контракту чи специфікації замовника. Основою методик слугують розривні випробування на смужках (strip method), випробування на граблях (grab method), а також визначення розривного навантаження та розривного подовження за допомогою розривних машин з постійною швидкістю деформації або постійною швидкістю руху затискачів. Додатково можуть визначатися міцність на розрив «трубою» (burst method), міцність швів, міцність на розрив у вологому стані та після обробок, що імітують експлуатаційні впливи.
Типова процедура випробування виглядає так: з партії тканини відбирають точкові проби відповідно до правил відбору, пробу кондиціонують у стандартній атмосфері (зазвичай 20 ± 2 °C і відносна вологість 65 ± 4 %), потім з неї вирізають смужки заданого розміру — наприклад, 50 мм × 300 мм для смугового методу або 100 мм × 150 мм для методу грабель. Смужку закріплюють у затискачах розривної машини із заданою початковою відстанню між затискачами та прикладають розтягувальне навантаження з нормованою швидкістю до руйнування. Реєструють максимальне зусилля (розривне навантаження, Н) і подовження у момент руйнування (розривне подовження, %), після чого розраховують середні значення за основою та кутком окремо. Для кожного напряму (основа й куток) виконують щонайменше п'ять паралельних визначень, оскільки анізотропія тканини суттєво впливає на результат.
Ключовими параметрами, що фіксуються у протоколі, є розривне навантаження по основі та кутку, розривне подовження по основі та кутку, коефіцієнт варіації результатів, тип руйнування (по нитці, по площині, зіслизування ниток), а за потреби — навантаження при заданому подовженні (наприклад, при 5 % або 10 %), умовна жорсткість при розтягненні та робота руйнування. Значення цих параметрів безпосередньо визначають придатність тканини для конкретного застосування: від міцності парусини залежить безпека вітрильного оснащення, від міцності геотекстилю — стабільність укріплення ґрунту, від міцності тентових тканин — довговічність навісних конструкцій.
Методи випробувань
- Лляні та напівлляні тканини (лляна парусина, лляна білизна, лляно-бавовняні суміші) з характерною високою міцністю на розрив по основі.
- Шовкові та шовкоподібні тканини (натуральний шовк, шифон, крепдешин, атлас) з низькою розривною міцністю та високим подовженням.
- Вовняні та камвільні костюмно-платтеві тканини, для яких розривне подовження переважно визначає формостійкість виробу.
- Тканини з поліефірних комплексних ниток (планові, текстуровані, кручені) для технічних і оздоблювальних цілей.
- Тканини з поліамідних ниток (нейлонова тафоня, ріпс) з високим показником розривного навантаження при малій масі.
- Оксфордські тканини різної щільності (210D, 420D, 500D, 600D) для сумок, наметів і спеціального одягу.
- Кордні тканини з поліефіру та поліаміду для армування шин і конвеєрних стрічок, що випробовуються при підвищених вимогах до міцності.
- Тентові та брезентові тканини з поліефірною основою та ПВХ-покриттям для вантажопасажирських навісів і шатрових конструкцій.
- Парусинові тканини з бавовни та синтетики для вітрильного спорудження та човнового спорядження.
- Геотекстильні полотна тканого типу (поліефірні та поліпропіленові) з поверхневою щільністю від 100 до 1200 г/м².
- Фільтрувальні тканини для пилових і рідинних фільтрів, де розривне навантаження визначає граничний перепад тиску.
- Меблеві оббивні тканини (шенил, жаккард, велюр, рогожка) для оцінки стійкості до розтягнення у сидіннях м'яких меблів.
- Автомобільні інтер'єрні тканини для оббивки сидінь, дверних панелей та стелі, з нормуванням міцності при розриві та міцності швів.
- Медичні тканини для операційної білизни, перев'язувальних матеріалів та одягу медперсоналу.
- Тканини для спеціального одягу (вогнезахисні, кислотозахисні, водовідштовхувальні) з відповідними вимогами до розривної міцності.
- Пакувальні тканини (мішковина з джуту, поліпропіленові ткані мішки) з підвищеними вимогами до міцності при розриві.
- Підкладкові та прокладочні тканини, включно з тканинами з термофіксованими покриттями, що впливають на міцність.
- Тонкі капронові та крепові тканини для легкого жіночого одягу, що випробовуються методом грабель через низьку смугову міцність.
- Тканини зі скловолокна для армування композитів та ізоляції, що вимагають особливих умов закріплення зразків.
- Вуглецеві тканини (карбонові полотна плетіння 1K, 3K, 12K) для армування конструкцій, з визначенням міцності ниток основи при витягуванні з полотна.
- Трикотажні та тканині полотна з еластановими нитками (з вмістом еластану 2–20 %), для яких характерне багаторазове подовження до руйнування.
- Двошарові та багатошарові тканини (з підклейкою, мембраною, поролоновим напиленням) з оцінкою впливу шарів на розривне навантаження.
- Тканини після обробок (фарбування, апретування, водовідштовхувальна обробка, термофіксація) для виявлення впливу обробки на міцність волокна.
випробування тканини на розрив Пункти випробувань
- Розривне навантаження по основі — головний показник міцності, що визначає здатність тканини чинити опір розтягуванню вздовж ниток основи.
- Розривне навантаження по кутку — показник міцності в поперечному напрямі, який для тканого полотна зазвичай нижчий за показник по основі.
- Розривне подовження по основі — відносне збільшення довжини зразка до моменту руйнування, що характеризує еластичність полотна у вертикальному напрямі.
- Розривне подовження по кутку — величина деформації в поперечному напрямі, важлива для оцінки формостійкості одягу та здатності тканини драпіруватися.
- Навантаження при заданому подовженні (5 %, 10 %) — умовна жорсткість тканини, яка нормується для технічних і меблевих матеріалів.
- Міцність на розрив «трубою» (гідравлічний або пневматичний метод) — показник опору багатовісному розтягненню, застосовний для тонких тканин і трикотажу.
- Міцність швів на розрив — визначає граничне зусилля, при якому руйнується з'єднання, і нормується для одягу, наметів, сумок та спецодягу.
- Міцність на розрив у вологому стані — показник, що розкриває втрату міцності бавовняних та віскозних тканин при змочуванні.
- Міцність на розрив після прання — оцінка впливу гігієнічних обробок на структуру тканини протягом заданої кількості циклів.
- Міцність на розрив після дії світлопогоди — визначення деградації волокна внаслідок ультрафіолетового опромінення, критичне для тентів і парусини.
- Міцність на розрив після хімічних обробок — показник стійкості до кислот, лугів, розчинників, нормований для кислотозахисного одягу.
- Міцність на розрив після термічного старіння — оцінка збереження міцності після дії підвищених температур, важлива для фільтрувальних тканин.
- Витягування ниток основи з полотна — показник, що визначає міцність закріплення ниток у структурі та опір розшаровуванню.
- Опір зіслизуванню ниток — здатність тканини зберігати цілісність при локальному пошкодженні, критична для парусини та кордних тканин.
- Работа руйнування — інтегральний показник енергії, що поглинається зразком до руйнування, який враховує і зусилля, і деформацію.
- Коефіцієнт варіації розривного навантаження — показник рівномірності структури тканини та стабільності технологічного процесу ткацтва.
- Тип руйнування зразка — фіксація характеру розриву (по нитці, по площині, зіслизування, розтріскування покриття) для діагностики причин відхилення.
- Умовний модуль пружності при розтягненні — показник жорсткості, що розраховується з діаграми «навантаження — подовження» на початковій ділянці.
- Залишкова деформація після розтягнення — величина невідновленого подовження після зняття навантаження, важлива для тканин з еластаном.
- Міцність на розрив при підвищеній температурі — показник для технічних тканин, що експлуатуються в умовах нагріву.
- Міцність на розрив при зниженій температурі — показник для тканин холодного кліматичного одягу та укривних матеріалів.
- Рівноважність структури (співвідношення міцності основи й кутка) — розрахунковий показник, що відображає ступінь збалансованості тканини за напрямами.
Поширені запитання
Які пункти входять до випробування тканини на розрив?
До складу випробування входять визначення розривного навантаження по основі та кутку, розривного подовження в обох напрямах, навантаження при заданому подовженні, роботи руйнування та типу руйнування зразка. За запитом додаються визначення міцності швів, міцності у вологому стані, залишкової міцності після прання, світлопогоди, термічного або хімічного впливу, а також опору зіслизуванню ниток і витягуванню ниток основи з полотна. Для технічних тканин може виконуватися випробування на розрив «трубою» і визначення умовного модуля пружності за діаграмою розтягнення.
Які типи зразків приймаються на випробування?
Лабораторія приймає повномерні шматки тканини від рулону довжиною від 30 см, точкові проби, вирізані за правилами відбору, а також готові зразки смужок заданих розмірів, надані замовником. Приймаються ткані полотна з усіх типів волокон — натуральних (бавовна, льон, вовна, шовк), хімічних (поліефір, поліамід, віскоза, поліпропілен) та їхніх сумішей, з покриттями (ПВХ, поліуретан, акрил) і без них, включно з геотекстилями, кордними тканинами, стеклотканинами, карбоновими полотнами й трикотажними полотнами з еластаном. Для методу грабель приймаються зразки 100 мм × 150 мм, для смугового методу — смужки з робочою шириною 50 мм.
За якими стандартами проводяться випробування на розрив?
Випробування виконуються за стандартами серії ISO 13934 (визначення розривного навантаження та подовження смуговим методом і методом грабель), ISO 13935 (міцність швів), ISO 13937 (опір розриву, включно з крильчастим методом), ISO 13938 (розрив «трубою»), ASTM D5034 та ASTM D5035 (метод грабель і смуговий метод), ASTM D5587 (трапецієподібний метод), а також за національними нормативними документами на конкретні види тканин і методиками замовника, вказаними в контрактній документації. Вибір стандарту узгоджується з типом матеріалу та призначенням тканини.
Які методи застосовуються для різних видів тканин?
Для тканин зі щільною структурою ниток застосовується смуговий метод з розрізаними смужками, для тканин, що руйнуються зіслизуванням ниток, — метод грабель, для тонких та трикотажних полотен — розрив «трубою» гідравлічним або пневматичним способом. Кордні та геотекстильні полотна випробовуються на машинах великої потужності зі затискачами клинового типу, стеклотканини — з підкладками під губки для запобігання локальним обривам, тканини з еластаном — із зниженою швидкістю навантаження та подовженою базою між затискачами. Вологі випробування передбачають замочування проб перед установленням у машину, а випробування після обробок — попереднє прання, опромінення або термічний вплив.
Підсумок
Випробування тканини на розрив охоплює визначення розривного навантаження та подовження по основі й кутку, міцності швів, міцності у вологому стані та після експлуатаційних впливів для побутових, технічних, геотекстильних, меблевих, автомобільних і спеціальних тканин усіх основних волокнистих складів. Термін проведення випробувань становить від трьох до семи робочих днів залежно від кількості пунктів і наявності попередніх обробок зразків, а обсяг досліджень формується відповідно до типу матеріалу, застосовуваного стандарту та вимог замовника.